Пенітенціарна система України

(0)
Артикул: 13245
Пенітенціарна система України

Переглянути зміст

Автор
Ягунов Д.В., ще 1
Видавництво
Фенікс
Рік видання
2006
Палітурка
тверда

Всі характеристики

Анотація

Реформування пенітенціарної системи України стає сьогодні предметом посиленої уваги з боку багатьох вчених, політиків, державних діячів, юристів, політологів, істориків та інших фахівців. Проте, незважаючи на значний науковий, суспільний та практичний інтерес, пов’язаний з діяльністю та... Читати далі

Швидка відправка
Рекордний час відправки замовлення 10 хвилин
Безпечна оплата
Доступні всі популярні сервіси Google Pay, Apple Pay, Privat24
Надійне пакування
Екологічне до природи та бережливе до книжок
Немає в наявності
Дізнайтеся першим, коли буде в наявності
Характеристики
Анотація
Відгуки (0)
    • Самовивізбезкоштовно
    • Нова Поштавід 65 грн.
    • Кур'єр Нова Поштавід 90 грн.
  • Онлайн-оплата
  • єПідтримка
  • Готівка при отриманні
  • Термінал / готівка при самовивозі
  • Оплата за рахунком (для юридичних осіб)
Анотація

Реформування пенітенціарної системи України стає сьогодні предметом посиленої уваги з боку багатьох вчених, політиків, державних діячів, юристів, політологів, істориків та інших фахівців.

Проте, незважаючи на значний науковий, суспільний та практичний інтерес, пов’язаний з діяльністю та реформуванням пенітенціарної системи в сучасній українській юридичній науці і соціальній практиці немає належного уявлення щодо поняття і сутності пенітенціарної системи як суспільно-правового явища: „В кримінально-виконавчому праві України все ще немає загальновизнаної й чіткої концепції щодо виконання покарань” .

Незалежній Україні у спадщину від СРСР залишилася виправно-трудова система з притаманними їй методами управління, організаційною структурою, філософією. З 1991 року було багато чого зроблено з метою позбавлення цієї системи ознак закритості, таємності, мілітаризованості. Але на сучасному етапі величезна кількість проблем, з якими зустрічається пенітенціарна система України, залишається невирішеними. Більшість з них не можуть бути вирішеними пенітенціарними установами самостійно, для цього потрібні зусилля всього суспільства.

Є дуже дивним, що навіть сьогодні ця істина не знайшла підтримки у держави, яка визначена як правова, демократична та соціальна. Але існує просте правило: якщо суспільство не „береться” за в’язницю, в’язниця „береться” за суспільство, примушуючи останнє опинитися у таких умо-вах, коли проблеми в’язниці як у кількісному, так і в якісному вимірі ста-ють катастрофічними для суспільства. Тут можна заперечити і сказати, що завжди і скрізь в’язниця зазнає критики і постійно реформується. Але українській в’язниці потрібні не поточні, „косметичні” реформи. Потрібні реформи кардинальні, спрямовані на концептуальне переосмислені основ вироблення та впровадження державної політики у сфері виконання покарань.

Це концептуальне переосмислення пов’язане, у першу чергу, із ресо-ціалізацією засуджених як новою філософією, на якій має бути побудована пенітенціарна система України. По-друге, існує зв’язок з аналізом сутності самого поняття „пенітенціарна система” та її складових.

Застереження щодо термінології. На нашу думку пенітенціарна си-стема сьогодні нерідко невиправдано розглядається лише як сукупність органів та установ виконання покарань не тільки з погляду громадської думки, але і в працях вчених . Найпростішим визначенням пенітенціарної системи в такому розумінні буде наступне твердження. Пенітенціарна система – це певна кількість пенітенціарних установ, інших органів та інституцій, розташованих відповідно до особливостей адміністративно-територіального поділу держави в ієрархічному порядку, які призначені для виконання покарань, проголошених у вироках судів.

Як слушно зазначає Г. Радов, визначення ролі і місця пенітенціарної системи в загальнодержавному механізмі соціального управління вимагає попереднього аналізу значної кількості обставин. Серед таких беруться до уваги:
1) об’єктивна соціальна природа пенітенціарної функції держави;
2) інтегрально-функціональний характер управління.

У приведенні існуючої кримінально-виконавчої системи у відповід-ність до цих категорій фактично і полягає сутність пенітенціарної реформи як цілісної комплексної системи заходів.

Пенітенціарну систему держави у більш широкому розумінні доцільно визначити як сукупність органів державної влади, місцевого самоврядування та громадських інституцій, об’єднаних на інтегрально-функціональних засадах навколо центрального органу пенітенціарного управління, на який покладено обов’язки з розробки та реалізації єдиної державної політики в сфері виконання кримінальних покарань, де всі ор-гани і інституції взаємодіють у напрямку забезпечення захисту суспільст-ва, його безпеки та злагоди шляхом ресоціалізації осіб, які відбувають і відбули кримінальні покарання .
Застереження щодо термінології полягають у тому, що в цій роботі автори розглядають як синоніми такі поняття як „пенітенціарна система”, „система установ і органів виконання покарань” або „кримінально-виконавча система”. Але одразу ж варто особливо наголосити, що це ото-тожнення є умовним. Воно обумовлено тим, що це видання відзначається передусім своїм навчально-інформаційним спрямуванням. Існують суттєві відмінності між категоріями „пенітенціарна система” та „система пенітенціарних органів та установ” .

Бібліографія. Питання функціонування та реформування пенітенціар-ної системи України на різних етапах її розвитку перебували в центрі ува-ги таких вчених як Л. Багрій-Шахматов, Ю. Бехтерев, О. Беца, А. Галай, Ю. Голік, О. Джужа, В. Дрьомін, Ш.Іногамов, О. Колб, В. Корчинський, В. Льовочкін, А. Маланкін, А. Міхлін, О. Неєлов, В. Пєтков, Н. Пісоцька, О. Пташинський, Г. Радов, О. Романенко, І. Сергєєв, В. Синьов, А. Степанюк, С. Стефанов, Н. Стручков, Ф. Сундуров, В. Сущенко, О. Тимощук, В. Трубников, Б. Утевский, В. Уткін, С. Фаренюк, В. Філо-нов, А. Фролов, І. Шмаров, В. Шуміхін та інших дослідників.

Історія розвитку вітчизняної в’язниці знайшла своє відображення у працях О. Кокуріна та Ю. Морукова. Серед зарубіжних вчених, які аналі-зували аналогічні питання, слід відмітити А. Аплбаум, Р. Конквеста, Л. Шеллі та інших.
Найкращий, на наш погляд, найбільш глибокий та критичний огляд історичного розвитку радянської в’язниці міститься у працях О. Солженіцина та В. Шаламова.

Питання захисту прав людини в українських пенітенціарних устано-вах знайшли своє повне відображення в аналітичних доповідях Українсь-кої Гельсінської правозахисної групи .

Аналіз сучасного стану функціонування пенітенціарної системи України був неможливий без звернення до статистичних джерел, серед яких особливо слід виділити довідникові бази Державного департаменту України з питань виконання покарань, Ради Європи, Британського огляду злочинності та інші.

Додатки. До монографії додаються нормативні та концептуальні до-кументи, плани роботи Державного департаменту України з питань вико-нання покарань, статистична інформація (кількість засуджених до позбав-лення волі та альтернативних санкцій), схеми й таблиці.

Рекомендована література. Монографія містить перелік джерел за тематичними напрямками, рекомендованих до уваги тих осіб, які зацікав-лені у глибшому вивченні тих або інших питань. 

Характеристики
Автор
Ягунов Д.В., Прусс В.М.
Видавництво
Фенікс
Тип видання
Монографія
Рік видання
2006
Кількість сторінок
252
ISBN
966-8631-58-7
Палітурка
тверда
Мова
українська
Вага
0.3 кг
Формат
145х200 мм
Наклад
500
Відгуки
Залиште відгук про цей товар першим!
Підписуйтесь на розсилку!

Ніякого спаму та реклами. Лише бонуси, новинки та корисна информація

Каталог